12 червня - відзначається Всесвітній день боротьби з дитячою працею.
12 червня - відзначається Всесвітній день боротьби з дитячою працею.
День встановлений за рішенням сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці, яка відбулася 3-20 червня 2002 року. Всесвітній день боротьби з дитячою працею був установлений задля привернення уваги громадськості до проблеми дитячої праці.
Дитяча праця – це праця, виконання якої є небезпечним і шкідливим для дитини, заборонена міжнародним та національним законодавством.
Після вторгнення російської федерації на територію України, масових переміщень громадян із зон активних бойових дій багато українських родин опинилися в надскладній життєвій ситуації. Маленькі українці мужньо переносять всі тяготи військового часу, дорослішають раніше та прагнуть допомагати своїм рідним.
За законодавством України допускається праця дітей після досягнення ними 16-річного віку, і тільки як виняток для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час - з 14 років. У трудових правовідносинах діти прирівнюються у правах до дорослих, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці - користуються цілим рядом пільг.
Серед таких пільг - скорочений робочий час при збереженні повного розміру заробітної плати, подовжена тривалість щорічної відпустки (31 календарний день), заборона працювати у шкідливих умовах, у нічний час, у вихідні дні та надурочно тощо.
За інформацією інспекторів праці, праця дітей в Україні використовується часто з порушеннями законодавства.
Дозволена робота означає залучення дитини до діяльності, яка не є шкідливою для розвитку та здоров’я дитини і не перешкоджає відвідуванню школи та ігровому відпочинку. Дозволеною роботою є допомога, яку діти надають батькам удома, їхня посильна праця поза домівкою після занять у школі, професійно-технічному навчальному закладі, під час канікул. Така праця сприяє набуттю дітьми корисного трудового досвіду без заподіяння шкоди фізичному і моральному здоров’ю, сприяє розширенню майбутніх перспектив у сфері праці.
Перетворення трудової зайнятості дітей у форми експлуатації, що завдають шкоди здоров’ю, навчанню та нормальному розвитку дитини, є недопустимим. Економічна експлуатація починається тоді, коли праця дитини пов’язана із зневажанням людської гідності, перешкоджанням фізичному, інтелектуальному і психологічному розвитку.
Основним критерієм для діагностики дитячої праці є її шкідливі наслідки для дитини. Формальною ж ознакою для віднесення зайнятості дитини до дитячої праці, є порушення норм законодавства. Так, статтею 21 Закону України «Про охорону дитинства» забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, до яких належать:
- усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
- використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних вистав;
- використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності;
- робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю дитини.
При дозволеній роботі дітей обов’язковою умовою є дотримання норм Кодексу законів про працю України, в першу чергу щодо:
- дотримання Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 № 46, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.07.1994 за № 176/385;
- недопуску прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років (за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює);
- ведення спеціального обліку працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження, прийняття на роботу дитини лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, проведення щорічного обов'язкового медичного огляду;
- встановлення тривалості робочого тижня для працівників віком від 16 до 18 років 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини вказаної максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку. При цьому заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
